Час на роздуми...

       Зараз ми перебуваємо у часі Великого посту. Метою якого є повноцінна підготовка вірян до святкування світлого свята Великодня. Видатний український філософ Григорій Сковорода зауважував: « Піст-наймиліша, найугодніша Богу річ». Це час молитви, очищення і оновлення душі і тіла, обмеження веселощів. Натомість більше часу має йти на читання книг духовного спрямування. В бібліотеці оформлено книжкову виставку « Час на роздуми…», яку люб’язно доповнили літературою з домашньої бібліотеки регент церкви Святої Покрови с.Трибухівці   Світлана Озимак та регент церкви Святого Миколая с. Личківці Марія Пласконь. Для молодших читачів розгорнуто викладку літератури «Ісусова молитва». Також проводяться духовні поетичні читання, і нехай дорослі читають своїм дітям, внукам Біблію для дітей, розповідають різні духовні історії.

         І візьміть до уваги слова святителя Іоана Златоуста: «Піст пом’якшує норов, вгамовує гнів, стримує поривання серця, бадьорить розум, дає спокій душі, полегшує тіло, усуває нестриманість»

        Хочу запропонувати на ваш розсуд вірш нашої односельчанки Осідак Людмили «Молитва»

     Це було сонячного жнивного дня

     Як люди у полі потом обливались,

     Через дорогу,  просто навмання

     Ішла молитва, йшла і спотикалась.

                     Вона шукала прихисток собі,

                     Але її, чомусь, не примічали.

        Навколо неї були трударі

       Ні, не байдужі, часу лиш не мали.

     Лиш там, під деревом, малесеньке дитя.

     Вона  тихенько біля нього так присіла

     Не знаючи ще всіх турбот життя

     Воно теплом своїм її зігріло.

                 « А я не іграшка – промовила вона,

     Мене потрібно завжди шанувати

     І щиросердно віддаватися сповна,

    А я буду тобі як батько й мати».

     І полилися золоті слова

    В дитяче серце, а відтак до Бога.

    Ой скільки раз приходили жнива

     І виріс син, і твердо став на ноги.

    Став добрим, чесним, вихованим він,

    Батьків шанує, старших поважає,

    Його до церкви завжди кличе дзвін

     І він спішить, але ніхто не знає.

     Що це не тільки батькові слова

     І теплі  материнськії  долоні,

     В дитячім серці повсякчас жила

    Молитва, що знайшлась у полі.

    Вона зцілила, мов жива вода

    Відкрила йому  істину й чесноти,

    Вона його до Бога привела,

     Коли батьки спішили до роботи.

      Ростімо  ж,  люди, ми своїх синів,

      Просімо  в Бога їм і щастя й долі,

     Але знаходьмо  спільних декілька хвилин

     На ту молитву, що блукає в полі!

 

                           Боже,бережи Україну! Христос посеред нас! І є і буде!
 

    Тож в серце- молитву, в руки-книгу і не забувайте-весна надворі, і в бібліотеці для вас виставка-порада «Для дбайливого господаря»