понеділок, 30 вересня 2019 р.

Всеукраїнський день бібліотек


               30 вересня Всеукраїнський день бібліотек. І  сьогодні ще день Віри, Надії, Любові та їх матері Софії.
Щиро вдячна за теплі вітання, за підтримку бібліотечної праці.
Напишу словами нашої Личковецької поетеси Людмили Осідак:
       Хай Божа Мати омофором золотистим
       Вас захистить від негараздів, бід,
       А своїм серцем ніжним і пречистим
       Вам випросить у Бога многа літ.
Хай буде вам заступниця в родині,
І ласка, і опора, і покров
І кожної прожитої хвилини
Дарує віру, і надію, і любов…




Нехай у кожному серці живе віра, Надія, любов…


29 вересня відбувся  благодійний пісенно – поетичний вечір
«Нехай у кожному серці живе віра,  Надія, любов…»
 Прийшовши на концерт  і зробивши благодійний внесок  глядачі долучилися  до збору коштів на лікування  нашої односельчанки Надії Оліяр. Звучала  поезія Людмили Осідак  у  авторському виконанні.
  

середу, 11 вересня 2019 р.

Господи, пошли мені сили…

            10 вересня виповнилося  125 років від дня народження  О. Довженка.
 Відомий український письменник, кінорежисер, кінодраматург, класик світового кінематографу Олександр Довженко назавжди залишиться яскравою особистістю в українській історії. Ця постать відома українцям завдяки блискучим кінострічкам та захоплюючим творам, якими ми насолоджуємося й досі.
За своє творче життя О. Довженко поставив 14 ігрових і документальних фільмів, написав 15 літературних сценаріїв і кіноповістей, дві п'єси, автобіографічну повість, понад 20 оповідань і новел, ряд публіцистичних статей і теоретичних праць, присвячених питанням кіномистецтва. Його кінопоеми «Звенигора» 11928) та «Арсенал» (1929), кіноповість «Земля» (1930) були визнані світовою кінокритикою шедеврами світового кінематографа, а Довженко — першим поетом кіно. Низку кіноповістей О. Довженка було екранізовано після його смерті: «Повість полум'яних літ» (1944, 1961), «Поема про море» (1956, 1958), «Зачарована Десна» (1956, 1957). Вражаючими документами доби є «Щоденники» О. Довженка, а шедевром його творчості — «Зачарована Десна».
 Багато хто з дослідників Довженка звертає увагу на те, що його оповідання, кіноповісті мають внутрішню єдність, значно більшу, ніж звичайна спільність у творах, написаних тим самим письменником,— це й справді ніби одна книга про час і народ.
Запрошуємо переглянути тематичну виставку «Господи, пошли мені сили…» а також разом переглянути довженківські  фільми.




В його слові велика сила


      250 років тому, 9 вересня 1769 року народився Іван Петрович Котляревський. Поет, письменник, драматург став засновником нової української літератури. Його поема «Енеїда» (1798) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою. Котляревський зробив найвагоміший внесок у становлення сучасної української літературної мови. В умовах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови, поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», написані на основі живого усного мовлення народу, започаткували новий етап формування літературної мови.  В бібліотеці розкрито  викладку літератури «В його слові велика сила». Запрошую до читання неперевершених творів автора.




неділю, 8 вересня 2019 р.

Письменник Мирослав Дочинець


       Мирослав Іванович Дочинець (нар. 3 вересня 1959, м. Хуст Закарпатської області) — український письменник і журналіст. Член Асоціації українських письменників (з 2003 року).
     Автор романів «Криничар» і «Горянин», за які отримав Шевченківську премію, відсвяткував свій 60 – річний ювілей.
 Про свою творчість Дочинець каже таке: «Кожного разу, починаючи книгу, до кінця я навіть не знаю, чим вона закінчиться. Чесне слово! Я живу серед своїх героїв, вони ведуть мене за собою та щоразу чогось вчать. Тобто кожен роман — це конспект певного духовного піднесення».
    Для вас в бібліотеці  тематична викладка літератури «Книжки, що передаються з рук у руки».



Мені  ж припала до душі книга М.Дочинця  «Многії літа. Благії літа. Заповіді 104-річного карпатського мудреця Андрія Ворона — як жити довго в здоров’ї, щасті і радості».
Мирослав Дочинець: 
         «Тому, вважаю, треба просто робити свою справу. Відкинувши побоювання, що це може видатись комусь наївним, смішним, незграбним. Головне, що воно – твоє, а отже – неповторне. Як кожен із нас!»