Я СЛУХАЮ МУЗИКУ, КОЛИ...

Зі сторінки проєкту «ЕСЕ»:

#ВІКТОРІЯ_ЧУПАК #ІСТОРІЯ_ЯКУ_МАЮТЬ_ЗНАТИ_07

Ми неймовірно тішимося, що отримуємо твори, які змушують нас, дорослих, на хвилинку зупинитись та поринути у глибокі роздуми.

Проєкт "ЕСЕ" саме про таких дітей та їхні щирі і дуже важливі сьогодні історії.

На цьому тижні журі конкурсу особливо відчуло та співпереживало історії 14-річної #ВІКТОРІЇ_ЧУПАК з села Личківці (Гусятинського району, Тернопільської області).

У своємо есе 8-класниця Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Личківці (https://www.facebook.com/shkola.lychkovetska) розповіла, "як пахне музика" і, читаючи її історію, цей "запах музики" був відчутний та досить знайомий багатьом.

Ця розповідь, займає своє особливе місце у друкованому виданні проєкту #ІСТОРІЯ_ЛЮДИНИ_ЯКУ_МИ_НЕ_ЗНАЄМО.

Ми дякуємо Вікторії за її справжнє відчуття життя та можливість привернути увагу до доволі непростих речей, і сподіваємось побачити її твори знову.

#есе #эссе #essay #ese_now #конкурсесе

#kolleraha #gugaentertainmentgroup #МіжнароднаМолодіжнаПлатформа #ВсеукраїнськийКонкурсЕсе #esewritenow #КМАН #kyivska_man ЕСЕ знаходиться в Україна Ukraine.

ВІКТОРІЯ ЧУПАК: Я СЛУХАЮ МУЗИКУ, КОЛИ...

14 років, с. Личківці (Гусятинський район, Тернопільська область), 8 клас, Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів с. Личківці (https://www.facebook.com/shkola.lychkovetska)

https://www.facebook.com/victoria.vika.351

     На планеті Земля не існує жодної людини, яка б не мала пристрасті слухати музику і легенько підспівувати. Кожен з нас народжується з певними талантами, але любов до музики лунає в кожному людському серці. Музика оточує нас повсюди.

Особливо я люблю музику природи: ніжний спів пташок, шелест літньої трави, падіння важких крапель дощу, легенький плескіт хвиль річки Тайної. А яка чарівна музика сходження ранішнього сонця, воно безмовно купається за пухнастими хмарками і зігріває нас своїм теплом. І я люблю цю безмовну музику сонця, так як сонцепоклонник Михайло Коцюбинський.

А яка прекрасна музика народження нового життя! Стомлені крики матері, перший крик первістка. Пам'ятаю, як у моєї тітки народився синочок, то вона довго згадувала його перший крик. Це також музика. Музика найпрекрасніша у житті кожної людини. Вона лунає на святкуванні дня народження, хрещенні діток, весіллі. На жаль, вона й ллється жалем на похоронах… Її нотки викликають сум, жалість, розчарування… Все життя пішло.

Музика лунає на війні… Там у неї зовсім інший присмак. Бажання вижити, перемогти ворога, вибороти  краще життя для майбутніх поколінь. Музика лунає у рясних краплях вдів, сиріт, людей, яких зачепила війна. Плач згорьованої матері це також музика, сумна, сумна… Шелест червоної калини на могилі патріота також музика…

У давнину козаки йшли у бій з піснею, вона піднімала бойовий дух, давала віри у краще життя і допомагала у боротьбі.

Музика щоденних новин рідко піднімає нам настрій, часто ми переживаємо. Цієї весни залунала музика Корона-вірусу. Люди почали переживати за свої життя і поховалися у величезних коробках-будинках за ноутбуками та новинами проводили більшість свого часу. 

Музика хвороби, музика смерті вмить оповила світ. Це голосить згорьована планета, яка потопає у нашому смітті. Особисто я не вірю, що вірус виготовили штучно, тому, що планета очищається від непотрібної кількості шкідників. Ми люди є недобрі створіння по відношенню до своєї матінки Землі. А яка страшна музика смертності від цього страшного вірусу.

Музика супроводжує нас на роботі. Мою маму у лікарні чекають хворі із своєю незвичайною музикою, тата на будівництві. Там своя атмосфера і музика. Спеціальні будівельні суміші додають особливого шарму звуку бетонозмішувача, гудять машини, крани інша будівельна техніка.

А яка прекрасна музика синього мирного неба над головою і жовтого пшеничного поля. Легенький шелест вусатих ячменів і струнких стебел пшениці закохаєшся.

Найбільше люблю як пахнуть свіжі газети, у них свій шарм. Присмак новизни, цікавості.

А яким запахом оповиті струджені, зморщені бабусині руки…Так само, як свіже молоко від нашої рудої корови. Так пахне музика дитинства. Ті руки виростили не одне покоління дітей, обібралися бабусині руки мозолями від старості.

Круто пахне горище у нашому будинку. Там у шафі акуратно поскладані наші з братиком маленькі одежинки, іграшки, речі, які бачили наше дитинство, це також музика минулого, до якого ми вже не повернемось.

Як пахне музика кишенькових грошей? Коли у тебе за душею є на прожиття ти можеш піти у піцерію, купити собі смачненьких цукерків або якусь прекрасну сукню. Мої батьки привчають нас з братом розумно тратити. Бо ж ті паперові купюри важко приходять та швидко відходять.

А яка чудова музика моря. Солоду літнього відпочинку, де немає ніяких проблем, переживань, невивчених уроків, не поприбираних кімнат. Там тільки солена вода, пишні хвилі, поодинокі дельфіни видніються з-за обрію. А дорогою додому виділяються рясні баштани Херсонщини і ти купляєш у дідуся кавун прямо з поля. Той кавун там зовсім інший смак несе, обпалений східним сонцем. Там зовсім інша музика.

Музика лісу ще краща від моря. Там ми черпаємо силу, наснагу, чисте повітря, збираємо гриби, їдемо сім'єю на велопробіжку.

Музика сміття жахлива і непривітна. Воно повсюди. І в річці, і в лісі, і на полю. Його вітер іноді підкидає все вище і вище. Така та музика сумна.

Музика церковної служби щира, піднесена, милозвучна, а гімн «Боже , великий єдиний…» піднімає душу, вселяє віру у краще життя.

Музикою першовересня зачаровуються люди і так вона триває до кінця навчального року. Запах свіжої фарби, нових підручників та зошитів.

Ще існує музика прекрасного. Усе хороше і гарне любить моя мама. У неї завжди чистота повсюди, охайна зачіска, легенький макіяж, випромінює своє захоплення мною аж у очах сльози радості тремтять. Моя мама прекрасна господиня, у неї завжди виходять смачні страви, торти, вона любить усе гарне і вчить нас прагнути лише до кращого.

Як пахнуть заробітки? Може сказати моя подружка. Вона завжди чекає тата з-за кордону або часто їде до нього в гості. Але то ще не біда, мама завжди біля неї і охороняє її своїм ніжним крилом. А як звучить музика однокласниці, коли мама залишає їх з братом та бабусею і їде у далекі світи бо батько їх покинув?

Там зовсім інше звучання… Там зовсім інше рано без мами… Мама – це людина яка носить у собі ніжну мелодію солодких ранків, добрі поради в житті, допомогу у будь-яких починаннях. Вона може не купити собі чогось нового, а лише все нам. Бо ми її діти і готова віддати життя за наш добробут.

Яка музика звучить у далекобійника в машині? Його життя – це кімнатка невеличка, там він їде, їсть і спить і по півроку не бачить свою сім'ю, але він вже звик і чемно їде по дорозі з перешкодами у будь-яку погоду до місця призначення, ще й слухає музику про дорогу.

Пісні у виконанні відомих виконавців приходять в моє життя тільки тоді, коли мені погано. Тоді, коли весь світ проти тебе, на допомогу прилинають ніжні та зворушливі нотки.

Я вважаю, що музика моя подружка і крокує разом зі мною через життя, буденні проблеми, школу, перше кохання. Коли у мене все «клеїться», то не маю часу слухати музику, бо руки киплять від роботи, а думки від планів. Слухаю музику, коли їду в автобусі, йду далеко або у друзів на дню народженню.

У сучасному світі музика має зовсім інше значення. Вона хвилює юне серце дівчат, а також і хлопців. По-перше, це можливість поплакати у подушку за своїми підлітковими невирішеними проблемами. По-друге, підняти собі настрій. По-третє, поспівчувати головній героїні у її життєвих проблемах. В умовах карантину, коли батьки на цілий день йдуть на роботу я з братиком залишаюся вдома, виконую свої домашні завдання, допомагаю написати його «домашку», прибираю та інколи готую їсти під музику. Під час карантину вона мене дуже врятувала.

Отже, я вірю у те, що музика буде приносити у наше життя лише позитивні моменти.

P.S.: Есе опубліковано без редагування з повним збереженням стилю та пунктуації автора.

        Ми підтримуємо читачку нашої  бібліотеки  Вікторію, учасницю гуртка "Журналістика", керівником і натхненником якого є вчителька української мови і літератури  Личковецької школи О.М. Гаврилюк. Перемог Вам!

День пам'яті жертв політичних репресій

Український інститут національної пам'яті.

День пам'яті жертв політичних репресій — щорічний національний пам'ятний день в Україні. Цього року він припадає на 17 травня.

Одним із символів тих страшних подій став Биківнянський ліс під Києвом. Це найбільше в Україні місце масових поховань жертв комуністичних політичних репресій. За різними даними, тут співробітники НКВД закатували та убили від 15 до понад 100 тисяч осіб.

Масштабна кампанія масових репресій у СРСР у 1937-1938 роках отримала назву "Великий терор".

Ініціаторами ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства було керівництво СРСР й особисто Йосип Сталін.

Наслідками комуністичного терору 1930-х років в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.

Пам'ятаймо жертв "Великого терору" і не пробачаймо злочини, що чинила радянська влада, щоб такий жах ніколи не повторився знову!

Детальніше про День пам'яті жертв політичних репресій у  інформаційних матеріалах - https://bit.ly/2Zai1C6

Світла пам’ять всім жертвам політичних репресій.

«Солодка Даруся», або «Драма на три життя» — роман української письменниці Марії Матіос, який був написаний в період з лютого 2002 р. по травень 2003 р. та вийшов друком у 2004 р. Розповідає про гірку долю Дарусі та її батьків, понівечених радянським НКВД у довоєнний та післявоєнний період окупації радянськими військами Західної України

Мати - символ добра на землі

                                                                                      Дорогі, милі мами  читачів нашої бібліотеки!

Від щирого серця вітаю вас зі святом - Днем Матері! Мама - це найдорожче і світле, що є на світі. Вона завжди радіє успіхом своїх дітей, підтримує їх , завжди щиро переживає за кожен пройдений крок. Немає людини ближче і рідніше! Нехай ваші серця зігрівають любов і турбота близьких! Кожен день буде наповнений радісними і приємними подіями! Щастя, здоров'я, благополуччя, душевного спокою і любові! Миру і затишку у вашому домі! Хай світлом і добром відгукуються у душах дітей ваші нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість!

Дякую Вам за  ваших дітей – помічників і друзів   бібліотеки! Ми усі вітаємо зі святом Вас, милі, ніжні матері.  Живіть довго і щасливо! До скорої зустрічі!

Хай буде мир, хай більше не горить у пеклі війн твоє життя, людино

     

8 й 9 травня відзначаємо День пам’яті та примирення і 75-ту річницю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, яка забрала життя від 50 до 85 мільйонів людей в усьому світі. Цьогорічна інформаційна кампанія традиційно проходить під гаслом «Пам’ятаємо. Перемагаємо». Символом пам’яті про жертв війни залишається червоний мак. Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства. Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом.  Українці  зробили значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини. Ціною цього стали надзвичайні втрати упродовж 1939–1945 років – українців та інших народів, які проживали на нашій землі й боролися проти тоталітарних режимів. Війна це мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками. Ми добре знаємо ціну війни.

     Зараз, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з агресором. Сьогодні це путінська Росія, яка посягає на нашу територіальну цілісність. Ця боротьба триває щоденно вже шість років і ми не маємо права програти, бо, як і 75 років тому, захищаємо рідну землю, боронимо своє право вільно обирати майбутнє. Для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти підступного агресивного сусіда-злочинця. Міць наших збройних сил є запорукою існування держави та збереження прав людини для громадян.

Багато творів українських письменників і поетів  розкривають події та наслідки війни. Пропонуємо прочитати романи Івана Багряного “Людина біжить над прірвою” та “Огненне коло. Повість про трагедію під Бродами”, “Дума про невмирущого” Павла Загребельного, “Вогняні стовпи” Романа Іваничука. Віра в силу українського народу була основною темою творчості Олеся Гончара. Не слід забувати й про те, що письменник і кінорежисер Олександр Довженко у роки війни фактично постав як самобутній прозаїк і емоційний публіцист. Його оповідання на воєнну тему (“Ніч перед боєм”, “Стій, смерть, зупинись!”, “Відступник”, “На колючому дроті”) яскраво доносять до читача ті буремні події. Крім названих творів, у мережі Інтернет доступні також оповідання, повісті, романи інших письменників, завітайте на сайт Українська Друга Світова та Український  інститут національної  пам’яті.