Хресна дорога

     У Великодній піст християни мають святий обов’язок пройти Хресну дорогу – спеціальну молитовну практику, котра дає можливість пригадати все те, що пережив Ісус дорогою на Голгофу.  Хресну дорогу пройшли прихожани церкви Святого Миколая с. Личківці разом з отцем Андрієм. На кожній стації відбувалося передавання та несення символічного Хреста групами осіб.  

       І продовжу свою розповідь віршем Людмили Осідак :

         Ридайте, люди, розп’яли його

         Колючим терням, цвяхами – гріхами

         І так несли через усе село

         Із біллю в серці, з молитвами.

                             О, милий Боже мій, прости

                             Бо я частинка твого болю,

                             Дозволь до тебе ще прийти

                             Й покаятись перед тобою.

         Отак моліться, бийте себе в груди,

         І вірте, що прийде ще час,

         Коли щасливі стануть люди

         Бо Бог є милосердніший за нас.

Василь Шкляр.Чорне сонце.

        Василь Шкляр – письменник, символ нашої національної самосвідомості, автор всенародно улюблених бестселерів «Чорний ворон»(«Залишинець»), «Маруся», «Кров кажана», «Елементал», «Тінь сови», «Ключ». Найпрестижніша з численних літературних нагород Шкляра – народна Шевченківська премія.

        Презентую новий твір Василя Шкляра «Чорне сонце» - Думу про братів азовських – мертвих і живих героїв незламного батальйону «Азов», які у серпні 2014 року своєю кров’ю викарбували на землі іловайській: «Герої не вмирають»,  «Слава Україні!», «Героям слава». Герої Василя Шкляра – це сучасні чорноярівці, упівці, його ще зовсім юні друзі – мудрі, дотепні, щирі, справедливі, чесні, відважні й безкомпромісні.

      Українське національне радіо створило унікальний проект «Авторські читання». Тож з 11 квітня о 22.10 кожного дня, крім вихідних, Ви зможете насолоджуватися сучасною українською літературою у прочитанні самих  авторів. Це неймовірна нагода сповна почути весь задум письменника, його почуття, зрештою емоції, якими він наділяв своїх героїв. Слухайте і читайте в бібліотеці метра сучасної української прози – Василя Шкляра і його повість «Чорне сонце», перший твір про сучасну визвольну війну українських оборонців на Донбасі. В бібліотеці для вас виставка одного автора « Василь Шкляр. Чорне сонце», книги для якої люб’язно запропонував користувач бібліотеки пан Богдан.
 

  

Інтернет. Комп'ютер. Книга.

            У світі швидкими темпами розвиваються інформаційні технології. Інтернет стає все доступнішим, всесвітня павутина є неоціненним джерелом інформації та комунікації. Виставку книг «Інтернет. Комп’ютер. Книга» переглянуло вже чимало користувачів бібліотеки. Це – книги  і для «всезнайок» і для початківців, порадники для тих, хто хоче подружитися і бути з комп’ютером на «ти». Користувачі бібліотеки послуговуються як порадами бібліотекаря так і волонтерів. Ці навчальні посібники стануть вам у пригоді.

поетичне знайомство

   Віддай людині крихітку себе.

   За це душа наповнюється світлом.

                              (Ліна Костенко)

       Такі слова можна сказати про нашу односельчанку, читача бібліотеки Людмилу Осідак.  Дивовижні вірші народжуються у неї з-під пера. Я захоплююся її майстерністю володіти словом, висловити побачене , наболіле на папері, її поетичні рядки заворожують непідкупністю, любов’ю до рідної землі, до всього чистого і безмежного. Тож запрошую до розмови пані Людмилу:

  Я не жалію, вибрала сама

  Собі в житті тернисту я дорогу…

  Весна чи літо, осінь чи зима

  В моїй душі – за все я вдячна Богу!

  Я народилася у мальовничому селі Личківці.  Тут зросла і складала перші слова у рими, немов осінні золоті листочки у букет. Але проходив час, оживала земля,виростало нове листя, квіти,  плоди…

І тепер,  я так хочу вірити, прийшов  мій час зібрати весь врожай і подати вам,  мої читачі!

                                                                    Щиро Ваша Людмила Осідак.

 
                 Прийди до мене,Богородице

Прийди до мене, Богородице,

Благослови нас на добро,

Нехай з тобою сіє й родиться

Любові й  злагоди  зерно.

Прийди, Царице ти Небесная,

І віру нашу укріпи,

Щоб ми любові перевеслами

Свої серця переплили.

Коли гріхи життя отруїли,

Немає виходу з пітьми.

Прийди до мене, Непорочная,

І від гріха нас всіх звільни.

І в час, коли рука ворожая

На нас замахується знов.

Прийди до мене, Мати  Божая,

Візьми нас всіх під свій покров.

Коли немає ласки матері

І слова доброго не чуть

Прийди до мене, Божа Матінко,

І хоч хвилиночку побудь.

В часи, коли негода лютая

Морозом серце обпіка

Прийди до мене, Всемогутняя

І нас очисти від гріха.

І в мить, коли життя вривається

Уста в останнє просять не води…

Тиха молитва в небо піднімається

Прийди, Заступнице, прийди!

***

             Герої не вмирають

Ти перший раз схилилась на коліна,

Кривавими умилася слізьми

Скорботна мати,  мати -  Україна

Тебе такою ще не бачили всі ми.

            Ти так багато в світі пережила

Заслання, тюрми, найми чужини.

Тепер тихенько голову схилила

Бо гинуть діти, хоч нема війни…

Та що ж це є, що брат іде на брата?

І очі застеляє пелена.

Чи може бути більша в світі втрата

За ту, яку тепер несе вона?

Не ті лягли, що землю розділили,

Що продавали й купували все,

А ті, що завжди вірили й любили

Її убогу, та й понад усе.

Шумлять тополі разом з яворами,

Блакитне небо, сонце золоте.

Свіжа могила, квіти з прапорами

І рветься серце: « Та за що це все?»

Немає слів, щоб горе описати

Яке вона в собі нести повинна

Героя мати, Україна – мати,

Сумна і чорна, наче домовина.

А вже на зустріч їй біжать внучата

Цілують, туляться і ніжно обіймають

Ставай з колін скорботна сива мати

Сльозу змахни…  Герої не вмирають!

***

    І наше поетичне знайомство обов'язково продовжиться...

Час на роздуми...

       Зараз ми перебуваємо у часі Великого посту. Метою якого є повноцінна підготовка вірян до святкування світлого свята Великодня. Видатний український філософ Григорій Сковорода зауважував: « Піст-наймиліша, найугодніша Богу річ». Це час молитви, очищення і оновлення душі і тіла, обмеження веселощів. Натомість більше часу має йти на читання книг духовного спрямування. В бібліотеці оформлено книжкову виставку « Час на роздуми…», яку люб’язно доповнили літературою з домашньої бібліотеки регент церкви Святої Покрови с.Трибухівці   Світлана Озимак та регент церкви Святого Миколая с. Личківці Марія Пласконь. Для молодших читачів розгорнуто викладку літератури «Ісусова молитва». Також проводяться духовні поетичні читання, і нехай дорослі читають своїм дітям, внукам Біблію для дітей, розповідають різні духовні історії.

         І візьміть до уваги слова святителя Іоана Златоуста: «Піст пом’якшує норов, вгамовує гнів, стримує поривання серця, бадьорить розум, дає спокій душі, полегшує тіло, усуває нестриманість»

        Хочу запропонувати на ваш розсуд вірш нашої односельчанки Осідак Людмили «Молитва»

     Це було сонячного жнивного дня

     Як люди у полі потом обливались,

     Через дорогу,  просто навмання

     Ішла молитва, йшла і спотикалась.

                     Вона шукала прихисток собі,

                     Але її, чомусь, не примічали.

        Навколо неї були трударі

       Ні, не байдужі, часу лиш не мали.

     Лиш там, під деревом, малесеньке дитя.

     Вона  тихенько біля нього так присіла

     Не знаючи ще всіх турбот життя

     Воно теплом своїм її зігріло.

                 « А я не іграшка – промовила вона,

     Мене потрібно завжди шанувати

     І щиросердно віддаватися сповна,

    А я буду тобі як батько й мати».

     І полилися золоті слова

    В дитяче серце, а відтак до Бога.

    Ой скільки раз приходили жнива

     І виріс син, і твердо став на ноги.

    Став добрим, чесним, вихованим він,

    Батьків шанує, старших поважає,

    Його до церкви завжди кличе дзвін

     І він спішить, але ніхто не знає.

     Що це не тільки батькові слова

     І теплі  материнськії  долоні,

     В дитячім серці повсякчас жила

    Молитва, що знайшлась у полі.

    Вона зцілила, мов жива вода

    Відкрила йому  істину й чесноти,

    Вона його до Бога привела,

     Коли батьки спішили до роботи.

      Ростімо  ж,  люди, ми своїх синів,

      Просімо  в Бога їм і щастя й долі,

     Але знаходьмо  спільних декілька хвилин

     На ту молитву, що блукає в полі!

 

                           Боже,бережи Україну! Христос посеред нас! І є і буде!
 

    Тож в серце- молитву, в руки-книгу і не забувайте-весна надворі, і в бібліотеці для вас виставка-порада «Для дбайливого господаря»

      

У вінок пам'яті Кобзаря

Є письменники імена яких оповиті невмирущою любов’ю і славою. Для українського народу таким духовним провідником є Тарас Шевченко – велетень духу, митець, непримиренний борець проти будь-якого гноблення. Він залишив величезну творчу спадщину – літературну і живописну. Тарас Шевченко був поетом, прозаїком, художником, а ще людиною, яка понад усе любила Україну.

                                  Свою Україну любіть,

                                  Любіть її…во время люте,

                                   В останню тяжкую минуту

                                   За неї Господа моліть.

Шевченко-художник і Шевченко-поет йшли поруч тернистими стежками життя.

 Вдячні нащадки свято вшановують пам'ять великого сина України. Разом з учнями 2-го класу ми пройшли дитячими стежками малого Тараса. Класний керівник Сталена Л.Д. розповіла про дитинство, перші вірші, перші проби малювання. Для юних читачів «Кобзар» став улюбленою книгою.

      У день пам’яті Т.Г.Шевченка літературно-музичною композицією «У вінок пам’яті Кобзаря» учні 5-го класу, разом з класним керівником Ковтуцькою О.Д.  повели усіх присутніх біографічним і творчим шляхом поета. Затамувавши подих, слухали  вірші славетного Кобзаря, переглянули інсценівку із життя Тараса. Лунали  щирі українські пісні на слова поета, вірші про Тараса Шевченка, переглянули відеофільм. Музичним керівником заходів є вчитель музики Фірман С.В.

В бібліотеці оформлено книжкову виставку «Твоїм, Тарасе, подихом живемо», проводяться Шевченківські читання «Починаймо рідне слово зі сторінки «Кобзаря». Користувачі бібліотеки здійснили віртуальні екскурсії до музеїв Т.Г.Шевченка.

 То ж запрошую в бібліотеку, щоб пізнати Шевченкове слово.

                                    Учітеся, брати мої,

                                    Думайте, читайте,

                                     І чужому научайтесь

                                     Й свого не цурайтесь.

 Ці слова великого українського поета не втратили своєї актуальності сьогодні. З великою силою усвідомлюємо велич творчості Т.Шевченка для українського народу, для всієї світової культури.
Ми всі хотіли б дожити до часу здійснення Шевченкових ідеалів свободи і любові, коли справді, нарешті,
                     ..."на оновленій землі
                       Врага не буде, супостата,
                       А буде син і буде мати,
                       І будуть люди на землі..."

первоцвіт - 2016

В Україні проходить загальнодержавна акція «Первоцвіт-2016». Щороку на всій території нашої країни проводяться профілактичні заходи під умовною назвою «Первоцвіт». Вони спрямовані на припинення збирання і торгівлі первоцвітами. Досить багато із перших посланців весни занесені до Червоної книги України, з тих, які зростають на території природного заповідника "Медобори": підсніжник білосніжний, шафран Гейфелів, цибуля ведмежа, горицвіт весняний, сон великий, ясенець білий, змієголовник австрійський, які не бояться примхливої погоди та прокидаються раніше за всіх. Масове знищення цих ніжних квітів призводить до зменшення їх кількості у природі а згодом і до повного зникнення. Саме з метою їх захисту щороку проводиться всеукраїнська акція «Первоцвіт». ЇЇ завдання привернути увагу до проблем збереження ранньоквітучих рослин а також сформувати у підростаючого покоління природоохоронні навички та почуття відповідального ставлення до природи. Кожен небайдужий може зберегти природні надбання України, адже тільки від нас залежить, чи побачать рідкісні рослини майбутні покоління.

 

                                                         Все на землі, все треба берегти –

                                                         І птаха й звіра, і оту рослину,

                                                         Не чванься тим, що цар природи ти –

                                                        Бо врешті, ти його частинка…

                                                                           (Б.Лепкий)