Я бачу, як важкий достиглий колос схилився над голодними дітьми.

     Україна вшанувала жертв голодомору – геноциду в 1932 -1933 рр. Це спільна біль і спільна пам'ять нашого народу, бо в Україні немає сім’ї, немає родини, яку не зачепила ця жахлива трагедія. Тодішня влада хотіла приховати від інших країн і майбутніх поколінь своє злодіяння. Але ми не забули. Минули роки і світ дізнався правду.

    З нагоди 82 –ї річниці трагедії голодомору в бібліотеці розгорнуто виставку « Я бачу, як важкий достиглий колос схилився над голодними дітьми..».

 

                               

 

    На вшанування мільйонів загиблих від голодомору разом з учнями школи приєдналися до загальнонаціональної хвилини мовчання та запалили свічки Пам’яті біля могили борцям за волю України.

 

                                

 

        Користувачі бібліотеки відвідали сайт Національного музею «Меморіал пам’яті жертв Голодомору» де ознайомилися з виставкою « Люди правди» - про тих осіб, які не боялися розкривати правду про страшний голодомор в Україні.

                                 Ми пам’ятаємо!    Світ визнає!