22 червня 1941
року гітлерівська Німеччина без оголошення війни напала на Радянський Союз, і
відтак почалася війна двох тоталітарних імперій. Ця війна забрала життя кожного
п’ятого українця. На згадку про жертв
цих кривавих подій 22 червня відзначають День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.
Віддаймо шану
всім українським борцям, які в час воєнного лихоліття визволяли рідну землю від
фашистських загарбників. Схилімо голову перед мільйонами невинних жертв, яких забрала війна.
Користувачі бібліотеки приєдналися
до Всеукраїнської акції «Хвилина мовчання», переглянули виставку – пам'ять « Пам'ять потрібна не мертвим. Пам’ять
потрібна живим!», прозвучала «Поезія Пам’яті».
Вірш Людмили Осідак:
Молитва матері
Немов в тумані, з давнини,
Спливає лиш одна картина
Як довго мати із війни
чекає тай на свого сина.
Пожовклий
клаптик папірця,
На сірому
страшному фоні
У нім сплелась
надія вся
Усе життя, мов
на долоні.
Чи день, чи ніч не знає вже,
Про все на світі вже забуто…
Лиш серце з холоду пече
Його мов кригою окуто.
О де ж ти,
сину мій, озвись
Пошли хоч
вісточку додому
Зі мною Богу
помолись
Він забере у
тебе втому.
Він кулі відведе руками,
Зігріє сяйвом золотим,
І поверне тебе до мами,
І поверне у отчий дім.
Отак молилась
до нас мати
Із сивої,
старої давнини
Молитву цю і
досі не відняти
Її все чують
дочки і сини.
Молімося й ми у дні важкі
розпуки
Просім у Бога завжди каяття
Війні не можна простягати руки,
Війні не можна простягати руки,
Бо білий світ нам даний для
життя.
Слава їм, вічна
і світла пам'ять!
Немає коментарів:
Дописати коментар