Іван Франко щиро любив рідну землю.
Україна, її природа та люди живуть у його віршах, оповіданнях, повістях. З
теплим сердечним почуттям, з батьківською любов'ю писав Іван Франко про дітей. Іван Франко написав цілий ряд оповідань,
героями яких є сільські діти. Ці оповідання постали на основі його власних
спогадів про дитинство, років навчання в сільській і міській школах і мають
здебільшого автобіографічний характер. У
літературній спадщині Івана Франка помітне місце посідають казки для дітей.
Протягом багатьох років він був активним співробітником українського дитячого
журналу "Дзвінок", в якому опублікував цілий ряд казок, створених на
основі відомих світових сюжетів. Письменник не просто переказує їх, а вводить
деякі нові мотиви в стару основу, щоб скерувати увагу малих читачів та слухачів
від казкових подій до життя, пробудити інтерес до реальних життєвих ситуацій,
їхнього осмислення і розуміння.
Велика група казок про тварин
об'єднана Іваном Франком спільним заголовком "Коли ще звірі говорили".
В основі сюжету цих творів лежать мотиви відомих казок народів світу. Герої цих
творів − хитра Лисичка, хижий Вовк, мудрий їжак, дурний Осел та інші − є
носіями певних людських якостей, а самі казки під личиною вигадки криють звичайно
велику життєву правду. Адже говорячи про звірів,− каже Іван Франко,− казка
"одною бровою підморгує на людей, немов дає їм знати: − Та чого ви,
братчики, смієтеся? Адже се не про бідних баранів, вовків та ослів мова, а про
вас самих з вашою глупотою, з вашим лінивством, з вашою захланністю, з усіма
вашими звірячими примхами та забавами. Адже ж я навмисне даю їм ваші рухи, ваші
думки, ваші слова, щоб ви якнайкраще зрозуміли − не їх, а себе самих!"
Зацікавила усіх книжкова
виставка для дітей «Франкові казки малятам», особливо з казковим персонажем –
Лисом Микитою.
А молодшим користувачам до вподоби бібліотечна Мультляндія. І розпочали
з перегляду «Лиса Микити» за мотивами
казки Івана Франка. І щоб порівняти побачене з написаним твором взялися дружно
за читання.