21 липня відзначаємо 110 – річчя від дня народження поета, історика та політичного діяча Олега Ольжича. Тепер, коли його
ім’я повернули із забуття, ми читаємо прекрасні вірші Ольжича, які дивним чином
перегукуються з подіями, що відбуваються в Україні нині. Оле́г О́льжич очолював культурно-освітню референтуру
Проводу Українських Націоналістів (1937) і Революційний Трибунал ОУН
(1939–1941), заступник Голови ПУН та Голова ПУН на українських землях (з
05.1942), Голова ПУН ОУН (01.1944—†10.06.1944).
Проте
Олег Кандиба – таке справжнє ім’я поета – був ще й археологом із світовим
визнанням. Його батьком був відомий український поет Олександр Олесь.
О.Ольжич — автор двох прижиттєвих збірок:
«Рінь» (1935) та «Вежі» (1940). Третя, посмертна, збірка «Підзамчя» вийшла в
1946 р. Писав цікаву прозу і пристрасну публіцистику. Всією творчістю
утверджував у читачів героїчний світогляд, героїчний чин, який тільки, навіть
ціною власного життя, може привести до свободи.
25 травня 1944 заарештований гестапо у
Львові. Був ув’язнений у Целенбау — окремому блоці для особливо важливих
в’язнів на території концентраційного табору Заксенгаузен. Загинув під час
чергового допиту в ніч з 9 на 10 червня 1944.
Немає коментарів:
Дописати коментар