Житиме повік в серцях народу довічна вдячність воїнам УПА

        В Личковецькій ЗОШ I-III ст. відбувся патріотичний захід присвячений 75- річчю створення УПА «Житиме повік в серцях народу довічна вдячність воїнам УПА».

Українська повстанська армія (УПА) – військово-політичне формування, що діяло в Україні протягом 1942-1953 років. У жовтні 1942р. у результаті об’єднання окремих відділів Української національної самооборони, січових військових формувань ОУН була створена Українська Повстанська Армія. Вона стала грізною військовою силою. 

  Учні 9-го класу із класним керівником Дроник О.Я  вшановували пам’ять героїв УПА патріотичними віршами і стрілецькими піснями.  Усі присутні  почерпнули нові знання і факти про рух опору на теренах України зі слів вчительки історії Вітко Л.Б. Переглянули кадри документального  фільму  про  діяльність УПА та її  керівників.

Цікавими для усіх стали відомості про діяльність УПА на території наших сіл. Члени клубу «Патріот» (керівники М.М.Бориско та А.П.Храплива) зібрали багато фактів про вірних синів і дочок України: 

Біжать роки, як той струмок,

 що витікає в річку.

І нерозривним ланцюжком

В життя лягає стрічку.

Усе буває на шляхах –

І гори. І рівнини,

Та пам'ять про воїнів УПА

Ніколи не загине.

І подвиг той їх боротьби

Під тризубом держави.

Вони зробили, що змогли,

Для нас, не ради слави.

   На світанку,  12 лютого 1946 року, на свято Трьох Святих, воїни УПА перебували у  Великому лісі (гори Медобори)  на горі Альтані поблизу Трибуховець. Усі міцно спали у своїх криївках, не чекаючи ніякої тривоги. Тільки ворон крякав раз у раз, передчуваючи якусь біду. У цей час на посту стояв вартовий Сеньків Микола («ОРЕЛ»). Почувши  крики карателів, він швидко побудив вояків і повідомив про облаву. Каштан Василь («ЯР») - головнокомандувач боївки у селі Трибухівці, дає наказ відступати до Збруча. Почався обстіл і головнокомандувача поранили. Куля потрапила у його дружину Каштан Софію. Знаючи свою долю, Каштан Василь стріляє у свою дружину, її рідного брата, а потім пускає кулю і собі. Бо девіз воїнів УПА: «Краще смерть, ніж у руки ворогові».

Поховали у братську могилу на Трибуховецькому цвинтарі, яка височіє до сьогодні.

Хлопці-побратими, в пам`ять про загиблих, склали вірш.

                         У 46 році

В  46 році, у четвер раненько люди гомоніли,

По лісі рознеслась луна,

Що там на півночі, в лісах Медоборах

Сунуться московські війська

У лісі скрізь сумно, холодно, морозно

Там Орел на стійці стояв.

Лиш чує здалека ген-ген за горою,

Як там лютий ворог стріляв.

Тоді Яр вчувши, цю тривожну хвилю,

Залярмував друзів орлят.

І стали рішати друзі  поміж себе

Й рішили всі: відступать.

І стиха-стихенька йшли стрілецьким рядом,

Аж ось зустрічає їх кат.

 І стрінули ката -  огнем привітали,

 І знову на південь подались.

Кулемети грали, друзі відступали,

Лиш ворожі кулі рвались.

Десь ворожа куля Яра поранила,

Біля нього і впала жена.

Ділились ми в горі і доле - недоле

І з рук мужа смерть прийняла.

Там, біля Альтани, п`ять друзів впало

Впав Яр, Явір, Орел і Максим.

Прощай, Україно, і ви, любі друзі,

Що ми в лютім бою падем.

За волю, до бою друзів закликайте,

Хай стануть всі до боротьби!

На цвинтарі ріднім друзі спочивають,

А ми пам`ятаєм про них.

(Записано з уст жительки села Трибуховець,  очевидиці тих далеких подій історії нашого села Чупак Євгенії Дмитрівни (1930 р.н.,)

    Захід доповнювала книжкова виставка. Матеріали, зібрані гуртківцями, можна переглянути в бібліотеці.