Світ ловив мене, та не спіймав

     "Шукаємо щастя по країнах, століттях,

    а воно скрізь і завжди з нами..."                                                                                   Г.С.Сковорода.

     Вчора минуло 295 років від дня народження видатного українського філософа, просвітителя, поета, художника і музиканта Григорія Сковороди,  людини універсальних знань і здібностей, палкого захисника інтересів знедоленого народу. Його ім’я посідає поважне місце в ряду тих видатних діячів минулого, які збагатили філософську думку та художню літературу. Життєвий і творчий шлях мислителя цікавив і цікавить не тільки науковців, а й читачів, бо він сміливо і переконливо розглядав проблеми гуманізму, щастя і спорідненої праці людини. Його пісні, байки, притчі, філософські праці пережили свого автора і ввійшли до світової скарбниці знань. Сковорода мріяв про працю за здібностями, вільну, радісну, одухотворену, натхненну красою природи.

Постать Григорія Сковороди є унікальною для України. Вічний мандрівник і безсрібник, Сковорода не лише залишив у спадок нащадкам свої твори та роздуми, але й дав рідкісний приклад життя людини, яка дозволила собі жити за покликом душі і навчала того ж інших.

На своїй могилі Сковорода заповідав написати загадкові і бентежні слова: «Світ ловив мене, та не спіймав».

 Про життя і діяльність Г.С. Сковороди  в бібліотеці оформлено книжкову виставку.

 Його ловив світ, але він залишився з нами.