пʼятниця, 5 серпня 2016 р.

віч-на-віч

         Цікаву добірку газетних статей запропонувала для бібліотеки вчителька початкових класів Сталена Л.Д. Передплачуючи газету «Експрес» вона зацікавилася і зібрала інтерв’ю – розмови журналістів з відомими письменниками, культурними діячами про їхні роздуми на теми політичної ситуації в Україні, про швидкість наших реформ, про  справжніх героїв України, про ставлення до російського агресора та ін..
       Запрошую ознайомитися з газетно – ілюстративною підбіркою « Віч-на-віч».

середа, 27 липня 2016 р.

Орест Субтельний: легенда української історії


                          

           У Канаді 24 липня на 75 році життя помер відомий український історик та автор наукового бестселеру "Історія України" Орест Субтельний.
Про це повідомив Інститут українських досліджень Гарвардського університету.
 Український емігрант  з окупованої Польщі пан Субтельний був професором історії та політології  Йоркського університету в Торонто з 1982 по 2015 роки.
Коли Україна стала незалежною, в самій Україні не було жодної книжки і жодного історика, які б могли послідовно викласти історію української нації. Тому в Україні ще до середини 1990-х років чільне місце посідала книжка канадського історика Ореста Субтельного «Україна: історія».
Його книга "Історія України" 1988 року виходу є надзвичайно популярною в Україні та вважається одним із найкращих посібників з історії України.
Ця книга стала настільною для багатьох українських учнів та студентів.
      В бібліотеці оформлено виставку одного автора «Орест Субтельний: легенда української історії».
 
 

 
        

четвер, 21 липня 2016 р.

Олена Теліга: велич духу і символ честі

 
        Олена Теліга – талановита українська поетеса й публіцистка, громадська діячка й патріотка, поступово займає належне їй  місце  серед національних героїв і визначних діячів культури України. Олена Теліга  у своїй короткій біографії пройшла шлях з російськомовної гімназистки до незламного борця за волю і честь нації, частиною якої вона себе усвідомила. Олена Теліга була активною учасницею ОУН, куди привів її поет, політичний діяч Олег Ольжич.
У лютому 1942 року вона разом зі своїм чоловіком були заарештовані. 21 лютого їх розстріляли у Бабинім Яру.
        За життя збірка її віршів так і не побачила світ. За часів радянської влади в Україні її теж не видали. Тільки після 1991 року Олена Теліга почала повертатися на рідну землю — своїми віршами, статями, публіцистикою. Сьогодні її ім'ям названі вулиці, школи, бібліотеки, видавництво, її творчість вивчають в рамках програми з української літератури в навчальних закладах країни, заснована Міжнародна літературно-мистецька премія імені Олени Теліги, першим її лауреатом у 2000 році стала славетна українська поетеса Ліна Костенко, її твори прикрашають книжкові полиці книгарень та бібліотек.
       Достатньо прочитати один її вірш, щоб відчути прихід в українську літературу поета великої культури. Вірші Олени Теліги досі ятрять серце, особливо переспівані романсами Ольги Богомолець (користувачі прослухали романси)
В бібліотеці розгорнуто  літературну виставку, присвячену 110-річчю від дня народження української поетеси   «Олена Теліга: велич духу і символ честі»
 


                                      «Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
                                        Та там, де треба,я тверда й сувора.
                                        О краю мій, моїх ясних привітів
                                        Не діставав від мене жодний ворог.»


 
 
 

середа, 20 липня 2016 р.

Залишаю для Вас...


      

         Демків Борис Миколайович (20 липня  1936, м. Тернопіль — 31 грудня 2001) — український поет, публіцист, перекладач, член Спілки письменників України (1967), Спілки журналістів України (1965) лауреат Тернопільської обласної літературної премії імені Степана Будного (1972), літературно-мистецької премії імені Братів Лепких (1996).  
Доробок:
 поетичні збірки «Сувора ніжність» (1965),
 «Символи» (1968),
 «Червоне мовчання» (1973),
 «Крило зорі» (1976),
 «Древо життя» (1982),
 «Поезії» (вибране, 1986)
 «Ораторія лісу», 1986)
 «Залишаю для вас» (посмертна збірка, 2004)
Пісні:
 «Квіти ромена» — шляґер 1960-1970-х років, платівка з нею вийшла мільйонним тиражем.
       Автор кількох десятків пісень на музику Анатолія Горчинського, Олександра Білаша, Владислава Толмачова, О. Германа, Богдана Климчука, Ю. Константинова, Михайла Облещука, Василя Подуфалого, Тараса Сеньківа, Василя Сороки, Романа Стратійчука, Я. Штогрина та інших.
                  Демків, Б. М. Залишаю для вас: поезії / Б. М. Демків. — Тернопіль: Горлиця, 2004. — 96 с.
         «Залишаю для вас» — книга відомого українського поета      Бориса Демківа, яку автор підготував ще за життя. Одначе, хоч і пішов письменник за небокрай, проте його вірші нині йдуть до читача уже з порога вічності. Вочевидь те, чим Борис Демків мучився, карався, чим було переповнене його велике серце, нині постає перед нами у повному обсязі у кількох розділах, зокрема: «Стріла сльози», «Болючих дум летючий мій голландець...», «Восьме коло», «Реанімація любові» та «Тінь мадонни Літта». Із усього творчого доробку постає знаний і не знаний Поет, який нам засилає своє Слово, що нині уже звучить як заповіт. Борис Демків залишає нам те, найсокровенніше, чим була наповнена його поетична Душа упродовж особистих пошуків у царині Слова.
                З нагоди 80 –річчя від дня народження поета в бібліотеці розгорнуто тематичну викладку літератури «Залишаю для Вас…».
 


          "Моя душа - моя держава,

          Й завжди ношу її в собі."



вівторок, 28 червня 2016 р.

Конституція – паспорт держави.


           28 червня 1996 року на черговому засіданні Верховної Ради 315 парламентарів висловилися за ухвалення найголовнішого закону нашої країни – першої Конституції суверенної української держави. Так співпало, що в  25-ий рік Незалежності ми відзначаємо і 20- у  річницю Основного Закону України. Чим більше утверджується Україна в своїй державності, тим інтенсивнішим стає пошук загальнонаціональних, ідейно – духовних орієнтирів здатних консолідувати суспільство, зміцнити державу, вивести її на високий рівень цивілізованості і культури. І йдеться, не в останню чергу, про виховання і зміцнення почуття патріотизму. Цей день назавжди увійшов в історію нашого суспільства, а тому нам з вами залишається тільки сподіватися, що всі задекларовані Конституцією права та свободи поступово будуть нормою нашого життя.
         З нагоди відзначення 20-ї річниці Конституції України в бібліотеці оформлено газетно- книжкову виставку «Конституція – паспорт держави». Користувачі бібліотеки провели бліц-вікторину «Закон і ми».



пʼятниця, 24 червня 2016 р.

Барвистий світ дитинства


       Плетіння із резинок – це новий вид творчості, він появився зовсім недавно, але швидко заполонив серця мільйонів дітей та дорослих. Усі плетуть різні аксесуари, а юна читачка бібліотеки Діанка Дутка із різнокольорових резинок творить дивовижні вироби. Як справжній майстер своєї справи учиняє власні плетені шедеври: ляльки, звірята, квіти...
В бібліотеці діє виставка робіт юної майстрині.
Майстер – клас від Діанки для усіх користувачів бібліотеки:
 
 
 
 
 

 

 
 


 

середа, 22 червня 2016 р.

Пам'ять потрібна не мертвим. Пам’ять потрібна живим!


 
 
22 червня 1941 року гітлерівська Німеччина без оголошення війни напала на Радянський Союз, і відтак почалася війна двох тоталітарних імперій. Ця війна забрала життя кожного п’ятого українця.  На згадку про жертв цих кривавих подій 22 червня відзначають День скорботи і вшанування пам’яті  жертв війни в Україні.  
Віддаймо шану всім українським борцям, які в час воєнного лихоліття визволяли рідну землю від фашистських загарбників. Схилімо голову перед  мільйонами невинних жертв, яких забрала війна.
Користувачі бібліотеки приєдналися до Всеукраїнської акції «Хвилина мовчання», переглянули виставку – пам'ять  « Пам'ять потрібна не мертвим. Пам’ять потрібна живим!», прозвучала «Поезія Пам’яті».
 

                                                             Вірш Людмили Осідак:

                           Молитва матері
Немов в тумані, з давнини,
Спливає лиш одна картина
Як довго мати із війни
чекає тай на свого сина.
              Пожовклий клаптик папірця,
На сірому страшному фоні
У нім сплелась надія вся
Усе життя, мов на долоні.
Чи день, чи ніч не знає вже,
Про все на світі вже забуто…
Лиш серце з холоду пече
Його мов кригою окуто.
О де ж ти, сину мій, озвись
Пошли хоч вісточку додому
Зі мною Богу помолись
Він забере у тебе втому.
Він кулі відведе руками,
Зігріє сяйвом золотим,
І поверне тебе до мами,
І поверне у отчий дім.
Отак молилась до нас мати
Із сивої, старої давнини
Молитву цю і досі не відняти
Її все чують дочки і сини.
Молімося й ми у дні важкі розпуки
Просім у Бога завжди каяття
 Війні не можна простягати руки,
Бо білий світ нам даний для життя.

      Слава їм, вічна і світла пам'ять!