Чуєш, брате мій...

     Все частіше звучать імена українців, які не те, щоб були забуті, ні,  про них пам’ятали, але значення діяльності цих науковців, митців, громадських діячів, вага їхнього спадку останнім часом стає все зрозумілішою. Дехто з них був і справді незаслужено забутим.

    У другій половині 19 століття на Тернопільщині та на Львівщині жив і працював письменник та священик Сильвестр Лепкий і було у нього троє синів – Богдан, Микола та Левка. Сам Сильвестр був неабияк обдарованою людиною – писав книжки для товариства «Просвіта» та п’єси і навіть перекладав Шекспіра. Сини не посоромили батька. Микола став викладачем і громадським діячем, Богдан – відомим письменником а Левко – журналістом, художником і композитором. Насправді усі вони мали хист і до громадської діяльності, і до різних мистецтв, усі любили музику та мали літературний дар. Та з доробку усіх трьох найбільш відомим є музика Левка Лепкого, який створив чимало стрілецьких пісень, але одна композиція  краяла серце не одне покоління українських емігрантів – це «Журавлі», автор слів Богдан Лепкий, музики Левко Лепкий. Особливо трепетно звучить вона у виконанні Квітки Цісик.

          Користувачі бібліотеки  з використання Інтернету здійснили віртуальні мандрівні до музеїв родини Лепких, ознайомилися з книжковою виставкою «Чуєш, брате мій..» та заслуховувалися чарівним голосом Квітки Цісик.

Публікація створена на запит користувачів бібліотеки.

Моє рідне село. Для мене ти єдине!

       З першого погляду здається що ми живемо в звичайнісіньких селах, яких багато на Україні. Але наші села Личківці і Трибухівці  мають давню і багату на події історію. Більше 450 років минуло від з часу першої історичної згадки про них. За ці роки вони зазнавали частих  руйнувань –і татарської орди, і польської шляхти, і німецької окупації, і більшовицької влади. Жителі кожен раз піднімались з руїн. Свідками різних історичних подій є численні пам’ятники, споруджені на території сіл. Вони дають можливість краще вивчити і усвідомити історію свого краю.

      В бібліотеці постійно діє  книжкова виставка «Моє рідне село. Для мене ти єдине!». Користувачі бібліотеки часто додають і свій зібраний матеріал. А нещодавно вихованці художньої студії під керівництвом Н.Семак  презентували виставку творчих робіт. Це цікаві, майстерно виконанні  малюнки олівцем пам’яток історії,  церков сіл Личківці та Трибухівці, костелу, замку, каплиці (Гроти) Божої Матері. І на папері закарбувалися чарівні куточки наших сіл. Авторами робіт є Богдан Дзюрбан, Ірина Мигаль, Діана Цітулець, Марія Ільчишин, Андрій Шовдра.

 

О, рідна мовонько, о мово! В тобі від Бога кожне слово

У середу, 9 листопада, ми відзначаємо День української писемності та мови на честь вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця. Мова – це нетлінний скарб століть, що переходить від покоління до покоління, об’єднуючи їх.

      Зачинателем сучасної української мови вважається Іван Котляревський,  а основоположником Тарас Шевченко. Сучасну мову пов’язують з конкретною датою – видання у 1798 році  «Енеїди»  Івана Котляревського. Саме вона стала першим  твором написаним живою народною мовою. Українці мають свою могутню класичну літературу. Сотні імен тих, хто підніс рідне слово на вершину любові. Іван Котляревський,Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Микола Куліш, Ліна Костенко та багато інших представників красного письменства. Пізнання світу через мову надзвичайно важливе. Рідну мову слід оберігати, як своє майбутнє, пам’ятаючи про першозначення її як безсмертя українського духу.

  Найбільше, найдорожче, найцінніше добро кожного народу це його мова. Вона жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає свої сподівання, досвід, свій розум і почуття. Мова – це серце нації і канва, на якій людина вишиває узори свого буття. Шлях її розвитку – це тернистий шлях боротьби протягом століть. Українська мова ввібрала в себе найкраще, найніжніше, найдобріше, найвеличніше, наймудріше, найблагородніше, найпоетичніше і найболючіше.

      Тарас Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова:

    Ну що б, здавалося слова…

    Слова та голос-більш нічого.

    А серце б’ється -  ожива,

    Як їх почує!.. Знать, от Бога

    І голос той, і ті слова

    Ідуть меж люди!

В бібліотеці розгорнуто книжкову виставку «О, рідна мовонько, о мово! В тобі від Бога кожне слово».

 

      9 листопада на Українському радіо відбудеться шістнадцятий радіодиктант національної єдності. Акція традиційно відбувається у День української писемності та мови і має на меті об’єднати усіх небайдужих навколо українського слова. Для того, щоб стати учасником, окрім бажання, необхідно мати аркуш паперу, ручку,  радіоприймач, комп‘ютер, планшет або телефон з виходом в Інтернет.

Диктуватиме доцент Київського університету ім. Б.Грінченка Олександр Авраменко.

 Запрошую усіх охочих  долучитися і написати диктант,  адже мета акції – не перевірка грамотності, а єднання.

       Разом із Днем української писемності та мови  9 листопада відзначають Всеукраїнський День працівників культури та майстрів народних мистецтв. В цей день хочу привітати працівників Личковецького будинку культури, які своєю невтомною працею збагачують духовну скарбницю українського народу, хто на крилах свого таланту підносить і звеличує національну культуру. Будьте завжди здоровими і життєрадісними, багатими на творчі задуми. Нехай доля завжди буде щедрою до Вас.

      Від імені усіх працівників щиро вдячна о. Андрію  за привітання та Боже благословення  нашої праці.

У Божому храмі

      І тільки  одержала  надруковані листочки з новою поетичною  роботою від  Людмили  Осідак  поспішаю ознайомити  Вас, шановні користувачі бібліотеки.

      У Божому храмі

У Божому храмі, у Божому храмі,

Немає тривоги, страждань і пітьми.

Так легко тут молиться батькові й мамі,

Так щиро тут каються доньки й сини.

Терням й барвінком в’ється дорога,

По ній наші діти несуть вже хрести,

Схилилася мати в молитві до Бога:

« О, Боже, дітей Ти моїх захисти!»

Злітаються діти до рідної хати,

Тривожні слова мамі в серце лягли.

О, тільки б матусю в віконці застати,

В дорозі так моляться доньки й сини.

У батька старого вже немічні руки,

Та Бог йому сили дає ще не раз,

Підняти так високо вгору онуки,

А ми  просим Бога здоров’я для них.

 

Хай буде щасливою кожна родина,

А Господь з небес  її благословить.

Хай батько в молитві згадає про сина,

А син і про батька згадає в цю мить.

У Божому храмі, у Божій святині,

Як в серці Ісуса є місце завжди.

Не буде тут тісно великій родині,

І в будні, і в свята приходьте завжди!

                                                 16 жовтня 2016 р.

Рідна земле моя, ти козацькою славою щедра

       Сьогодні, 14 жовтня, відзначається день Покрови Пресвятої Богородиці, День українського козацтва, День захисника України та річниця створення УПА. Ці свята історично та тематично пов’язані між собою.

      Свято Покрови Пресвятої Богородиці, яка з давніх- давен є покровителькою українського козацтва і усіх збройних формувань в Україні відзначається як день українського козацтва. Саме в цей день козаки проводили свої ради, на яких обирали нового гетьмана або кошового отамана. Також цього дня офіційно було створено Українську Повстанську Армію, тому 14 жовтня святкується ще як день УПА, військово-політичної формації українського визвольного руху і лише два роки тому в результаті збройної агресії Росії в Україні з’явилося ще одне свято -День захисника України на вшанування героїв сьогодення, які боронять кордони держави і дають гідну відсіч агресору.

        І на оновленій землі

        Врага не буде, супостата,

        А буде син, і буде мати,

        І будуть люди на землі.

  Так писав великий Пророк – Тарас Шевченко. Як хочеться , аби цей час настав якнайшвидше, щоб був мир, щоб гордо майорів український стяг над вільною, щасливою, заможною і таки своєю землею. За це боролись наші предки, за це стоять їхні нащадки. Побажаймо нашим мужнім чоловікам, нашим односельчанам, хто на фронті і хто розпочав нове життя вже після війни, хто щоденною працею кує нашу велику Перемогу – мужності, терпіння, сили, невичерпної енергії та козацького здоров’я, щастя та любові.

       Зі святом! Хай Покров Пресвятої Богородиці завжди буде над Україною!

 Добра та Божої ласки.

Щоб розумниками стати, треба більше книг читати!

      Книга мудру дасть пораду,

       книга розуму навчить. 

            В цю чудову осінню пору, поки ще сонечко ласкаво зігріває землю бібліотека наповнювалася дитячим  сміхом, запитаннями, вікторинами, конкурсами, цікавими книжковими виставками, прислів’ями про книги, чудовими піснями. Адже сюди завітали учні 3-го(6 жовтня)  та 4-го класів(7 жовтня) разом з вчителькою Г.М.Хома. Цікавими для усіх стали розповіді та книжкові виставки «Свято Покрови» та «Домашні улюбленці»

Тематична викладка літератури «Я дітям серце віддала і в їх серцях живу» ознайомила маленьких читачів з творчістю  української дитячої письменниці Іванни Блажкевич.

Дитячими піснями радували присутніх мої помічниці, учениці 3-го класу Олеся Оліяр, Алінка Ільчишин, Юля Бобровська та Інна Андреїв.

Разом з вчителькою нагадали дітям абетку безпеки, пригадували добрі слова, слова ввічливості, і для всіх звучала пісня «Будьте чемні очка, ручки, язичок..», тож в бібліотеці було весело і радісно.

 

Екскурсія до музею

Сьогодні, разом з учнями 4-го класу (класний керівник Г.М. Хома) та А.П. Храпливою ми побували на екскурсії в Гусятинському районному комунальному краєзнавчому музеї. Завдячуючи його працівникам та екскурсоводу Л.Г.Москалик  діти почули цікаву, пізнавальну розповідь про історію рідного краю, провела нас доісторичними стежками , природознавчими, зацікавила легендами. Учні  розглянули дивовижні експонати, археологічні знахідки знайдені в результаті розкопок на території району, дізналися більше про свій край, про його минуле і сьогодення, про часи козацьких звершень, про часи героїв. Музей.. тут живе минуле, якого ми маємо бути гідні.