Чуєш, брате мій...

     Все частіше звучать імена українців, які не те, щоб були забуті, ні,  про них пам’ятали, але значення діяльності цих науковців, митців, громадських діячів, вага їхнього спадку останнім часом стає все зрозумілішою. Дехто з них був і справді незаслужено забутим.

    У другій половині 19 століття на Тернопільщині та на Львівщині жив і працював письменник та священик Сильвестр Лепкий і було у нього троє синів – Богдан, Микола та Левка. Сам Сильвестр був неабияк обдарованою людиною – писав книжки для товариства «Просвіта» та п’єси і навіть перекладав Шекспіра. Сини не посоромили батька. Микола став викладачем і громадським діячем, Богдан – відомим письменником а Левко – журналістом, художником і композитором. Насправді усі вони мали хист і до громадської діяльності, і до різних мистецтв, усі любили музику та мали літературний дар. Та з доробку усіх трьох найбільш відомим є музика Левка Лепкого, який створив чимало стрілецьких пісень, але одна композиція  краяла серце не одне покоління українських емігрантів – це «Журавлі», автор слів Богдан Лепкий, музики Левко Лепкий. Особливо трепетно звучить вона у виконанні Квітки Цісик.

          Користувачі бібліотеки  з використання Інтернету здійснили віртуальні мандрівні до музеїв родини Лепких, ознайомилися з книжковою виставкою «Чуєш, брате мій..» та заслуховувалися чарівним голосом Квітки Цісик.

Публікація створена на запит користувачів бібліотеки.