Великий голод - вічний гріх

        В історії  українського народу є трагічні сторінки, що примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок – Голодомор.  В останню суботу листопада вшановуємо пам'ять мільйонів замордованих, невинно убієнних  українців.  Упродовж 1932-33 років вони зазнали найбільшої наруги - катування голодом. Подібні трагедії на території нашої держави були у 1921-23, 1946-47рр. Наслідком голодомору  стали не лише мільйони вбитих, опустілі домівки, але й спустошенні душі тих, хто пережив 32-33роки. Але були й такі, що не дали себе знищити. Пережили страхіття голодомору і чимало видатних українців – літератори Василь Барка, Олесь Гончар, Дмитро Білоус, Анатолій Дімаров, Микола Руденко, Левко Лук’яненко… Ще в радянські часи у своїх творах згадували події 1932-33рр.

       Тернопільщину Бог беріг від голодомору, бо не була вона тоді у складі колишнього СРСР. Та цей великий  біль штучно створеної трагедії ятрить серце кожної свідомої людини.

       Разом у учнями та вчителями Личковецької середньої школи  приєдналися, затамувавши подих,  до загальнонаціональної хвилини мовчання, запалили свічки Пам’яті за жертвами голодоморів. В бібліотеці розкрито книжкову виставку « Великий голод – вічний гріх». Користувачі читали вголос поему «Хрест» Миколи Руденка.