Поетична молитва

             

       І знову запрошую Вас  у дивовижний світ поетичного слова від Людмили Осідак. Адже поезія займає особливе місце в її житті, вона надихає на роздуми, осмислення всього пережитого, передуманого і ніби зазирає у потаємні куточки наших душ.



              Молитва за Україну

Моя молитва -щира допомога

За тебе, земле, за мій рідний край,

Прошу я Бога, Пресвятого Бога,

Моїй країні щастя й долю дай!

            Нехай пропаде неміч і тривога

            І для людей настане справжній рай.

           Прошу я Бога, Пресвятого Бога

            Моїй країні волю Ти подай!

 Нехай ніхто не кидає порога,

Не їде з розпачі в далекий край,

Прошу я Бога, Пресвятого Бога

Земельці нашій Ти добробут дай!

          Нехай війна страшна і довгонога

         Не ступить підло у мій рідний край.

          Прошу я Бога, Пресвятого Бога

          Ти Україні єдність дай.

***

                Вже чверть століття вільна Україна

 Вже чверть століття вільна Україна

І синьо-жовтий прапор майорить,

Скажіть - бо люди, ой яка причина ,

Що нам і досі так не таланить?

     Зросло вже нове покоління

     І сильне духом, розумом ясне,

     а ми й досі збираємо каміння,

     збираємо століття не одне.

 Не хочемо диктатора чи пана,

Шукаємо ми рай на чужині,

О, дай нам Боже, славного гетьмана,

Господаря ти Україні дай.

      Щоб щедро колосилась нива

       І добрими були жнива,

      Щоб українка, горда і вродлива,

      Не в наймах в’яла, а в добрі цвіла.

Ростила діти, мріяла, чекала,

Про завтрашні, ще кращі дні

Щоби вона напевно знала

Собі ростить цих діток, не війні.

      Не ступить завтра тут нога ворожа,

      Не стопче білий, ніжний цвіт.

       О, поможи нам Мати Божа,

        Прожити в мирі многа літ.

 Любити нашу Україну

На ділі, а не на словах.

І кожну прожиту хвилину

Її прославити в віках!

***

              Самі себе зробили ми рабами

Самі себе зробили ми рабами,

Ми стали і покірні і хороші,

Ідем у світ з порожніми торбами,

Ідем на все, щоб заробити гроші.

 Неначе вільні ми , як птах в польоті,

 Але насправді все хтось є над нами,

 А чи в науці ми , а чи в роботі

 Самі себе зробили ми рабами.

 Ми тягнемо ті непосильні ноші

І дякуєм не словом, а торбами

І в кожні руки сунем, сунем гроші,

Самі себе зробили ми рабами.

 Тут цент до цента трудно назбирати,

 А вдома ціни, щой не чула зроду,

Підходить пан і каже що продати,

Він купить молодість, любов твою і вроду.

Не гидко вже, думки всі відігнала

І на роботу так пішла.

Заради вас я, діти, все продала

Та чомусь спокою й досі не знайшла.

Якщо хвороба чи якесь є горе

Тихенько умиваєшся сльозами.

Залежний ти від пана чи сеньйора,

Не можеш бути в важкий час із нами.

А наші діти вже й повиростали,

Мабуть і не сумують вже за нами
 щоби вони все необхідне мали

Самі себе зробили ми рабами.

Вже внук так цупко сам іде до хати

По скайпу бачиш – нашої породи,

Приїхати б та міцно так обняти

Та відробляєш гроші ще за роди.

І випускний. Найкраще в доньки плаття

Та що із того – візу не відкрили.

В душі палає розпачі багаття

Ми разом, доню, сонце не зустріли.

Мов сирота, нема кому обняти

Та я зібрала гроші вже до вузу

Треба знайти, кому їх, доню, дати

Щоби позбутися хоч цього грузу.

Ой що ж то, люди, сталося із нами

Хто зміг так голови нам задурити

Ми служим  їм, вони стали панами,

А маємо Всевишньому служити.

Тобі я, Боже, лиш молитись буду,

Бо ти єдиний маєш буть над нами

Дай розуму моєму люду,

Щоб не лишились вічно ми рабами!