Життя і книга

     Сьогодні, у Всесвітній день книги, хочу познайомити Вас з читачем  Личковецької сільської бібліотеки Михайлом Миколайовичем Хомою.
          Шана та любов до книги починається з колиски, йде від батька-матері. Книга для пана Михайла - це скарб неоціненний. Улюблені для читання - твори  класиків української літератури, книги про героїчну визвольну боротьбу синів українського народу. До книги ставиться як до святині. Свою любов до неї передав і дітям, внукові і, напевно, маленькі правнуки, побачивши прадідуся за читанням тягнутимуться до прекрасного, вічного, мудрого. Адже в книг, як і в людей, своє життя, своє минуле і майбутнє.

І, як розповідає пан Михайло:

«…народився далекого, тяжкого 1935 року, освіта -4 класи. Мене вчило три держави – польські вчителі, москаль і українські вчителі. В ті роки школи, як такої, не було. Вчилися в хаті єврея (псевдо-«Крупник»,  на Великій вулиці). Учнів було мало, тож усі  вчилися разом. Навчання давалося легко, змалку полюбив книгу. Рано став сиротою».

І, відколи в селі  створена бібліотека, є її постійним читачем. Пропрацював 24 року в колгоспі і 22 роки завгоспом в школі. Тяга до знань принесла результат- вже в зрілому віці отримав атестат про середню освіту (вечірня школа).

 

Ми  хочемо побажати панові Михайлу:

      Нехай літа не стануть тягарем,

      Нехай душі не вигасне зірниця,

      Хай повниться до краю день за днем

      Добра і щастя золота криниця.

      Нехай життя наснаги додає

      Десятки літ ще мріяти, творити,

     Щоб Ви змогли усе життя своє

     В здоров’ї й радості багато літ прожити.