середа, 10 травня 2017 р.

Перемога єднає покоління

        
          У день скорботи – свічку запаліть,
         Згадайте тих, хто не вернувся з бою,
          Їм слів не треба. Просто помовчіть…
           Хай буде Вічна пам'ять вам, Герої!                                        Ліна Костенко

 
                          
    8 травня в Україні відзначають День пам’яті та примирення, 9 травня ми  відзначаємо 72-у річницю Перемоги над фашизмом у Європі присвячені пам’яті жертв Другої світової війни 1939-1945 рр. . Цього дня ми згадуємо сторінки минулого, щоб ще раз усвідомити, кому зобов’язані мирним небом над головою. День Перемоги відлунює радістю і печалю, адже на полях Другої світової війни Україна втратила більше семи мільйонів своїх синів і дочок. Герої, які полягли на полях битв, а також сотні тисяч мирного населення, не побачили сонця, рідної землі, Перемоги. Уже, на жаль, немає і багатьох тих, хто, виборовши свободу і мир, повернулися на післявоєнну землю та відбудовували зруйновані міста і села. Вічна їм слава!  Шанобливе ставлення до пам’яті про перемогу над нацизмом у Другій світовій війні, ветеранів війни, українського визвольного руху та жертв нацизму є священним обов’язком держави та громадян України.
Символом вшанування пам’яті жертв Другої світової війни є червоний мак. Ця квітка – пам’ятний знак жертв усіх військових і громадянських конфліктів, а також відображення кривавого сліду від пострілу.
     Україна переживає важкі часи. Та віримо – ми переможемо! Нарешті наведемо лад і у країні запанує мир і спокій.
     Героїчний приклад наших батьків і дідів мусить надихати нас на захист нашої держави.     Нинішня дата – це не лише данина історичній пам‘яті визволителів людства від фашистської чуми, а й час для глибоких роздумів про наше сьогодення - забезпечення миру, збереження єдності українського народу, незалежності і державного суверенітету. Бажаємо всім  миру, щастя, добра, твердої волі і віри в Перемогу!

До Дня пам’яті та примирення та Дня Перемоги в бібліотеці оформлено тематичну виставку «Перемога єднає покоління», користувачі бібліотеки зачитували « Вірші написані в окопі».

понеділок, 1 травня 2017 р.

«Я тим уже пишаюся, що українець зроду...»


        30 квітня не стало легенди української поезії Бориса Олійника (1935-2017).          Письменник помер на 82-му році життя. Уродженець села Зачепилівка (раніше Харківської, нині — Полтавської області) Борис Олійник за життя прославився не лише як поет. Олійник закінчив факультет журналістики КНУ, згодом став відомий і як перекладач, був членом НАНУ, очолював Український фонд культури.
2005 року йому було присвоєне звання Героя України, також Б.Олійник — почесний академік Академії наук. 2010 року був призначений главою Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.Друкуватись почав ще в школі. Перший вірш опублікував 1948 року. Перша збірка його лірики — "Б'ють у крицю ковалі" (1962) — книга про повоєнні часи, про пережите особисто та про пережите народом. Творчий доробок поета нині — понад сорок книг. Найвідомішими вважаються "Вибір" (1965), "Коло" (1968), "Стою на землі" (1973), "Заклинання вогню" (1978), "Сива ластівка" (1979), "У дзеркалі слова" (1981), "Поворотний круг" (1989), "Таємна вечеря" (2000), поема "Сім" (1988).  Його твори перекладали польською, російською, чеською, словацькою, сербською, румунською, італійською та іншими. Олійник — Лауреат всеюгославської премії "Лицарське перо". Письменник став лауреатом чисельних премій, в тому числі державної імені Т.Г.Шевченка, імені Вернадського та премії імені Шолохова.  Колись він сформулював своє життєве і мистецьке кредо: ”Писати, як живеш, а жити, як пишеш”. Активною громадянською позицією Борис Олійник довів, що поет відповідає за все, що було до нього, що відбувається за його життя і що буде після нього.    Чимало творів поета покладені на музику. У творчому доробку Олійника — понад півсотні пісень у співавторстві з найвідомішими композиторами країни. Й досі вони звучать звідусіль як пісенна класика — зразок найвишуканішого і наймелодійнішого слова.2012 року кандидатуру Олійника висували на здобуття Нобелівської премії з літератури. В бібліотеці оформлено експрес-виставку : « Я тим уже пишаюсь, що українець зроду…»



неділя, 30 квітня 2017 р.

Операції «ВІСЛА» - 70


70 років тому 150 тис. українців, які проживали у Польщі, вигнали зі своїх  домівок. Операція з депортації українців отримала назву "Вісла" та продовжувалася з 28 квітня по 29 липня 1947 року. Українське населення з південно-східних регіонів Польщі (Лемківщина, Холмщина, Надсяння й Підляшшя) депортували на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 р. належали Німеччині, лишаючи їх права на колишнє майно та господарства. Багатьох арештовували, катували, декого — розстрілювали.

Загалом же під час усіх операцій з переселення постраждало 700 тисяч українців.
 
У 1944-1946 роках із Польщі до УРСР переселили понад 480 тисяч етнічних українців. Використовували різні методи впливу на людей - від психологічного тиску (через пропагандистську агітацію, шантаж, залякування тощо) до фізичної сили із залученням війська.

Операція "Вісла" - масова депортація українців, що жили у прикордонних українсько-польських районах. Прикриваючись боротьбою з УПА, польські комуністи вивозили мирне населення на захід,  добивалися повної асиміляції, ополячення українців.                                                                                      

За кілька днів до 70-ї річниці операції на сайті Українського інституту національної пам'яті з'явилося звернення науковців та громадських діячів до Верховної Ради та Сейму Республіки Польща із закликом засудити акцію "Вісла" як злочин польського комуністичного режиму проти власних громадян, українців за національністю.

Про страшну сторінку в історії українців повела розмову  вчитель історії Л. Б. Вітко на уроці  історичної правди  «Операції «ВІСЛА» - 70». Учасники заходу ознайомили присутніх  із записами свідчень наших односельчанок М. Федак, З. Кіт, родини яких переселені з Польщі.





 



четвер, 27 квітня 2017 р.

Будьте здоровенькі


        Добрий день вам, дорослі і малята!
        Запрошуємо всіх на свято.
        Ми свято здоров’я проводимо нині.
        Дуже потрібне кожній дитині.
    Такими словами розпочалося свято «Будьте  здоровенькі», яке підготували учні 3-го  та 4-го класів.
Наступає чарівна мить!
Ми вам казочку покажем,
А ви висновки робіть!
І на сцені картина вранішнього збирання до школи ( яка, напевно,  знайома усім дорослим).
Пісня про зарядку підбадьорила всіх глядачів , а лікар Айболить перевірила здоров’я кожного.
Словами:
Вітамінчик бравий я.
Знаю все від А до Я
З книгами завжди дружу,
Всі завдання розв’яжу.
Діточки, ви теж спішіть.
Свою кмітливість покажіть.
Відгадайте мої загадки.
      До дітей звернувся головний  атрибут  доброго здоров’я – Вітамінчик,  а персонажі : морквина, цибулина, бурячок, часник, капуста розповіли про  вітаміни в овочах. Присутні заслухалися  піснею  «Вітамінка»  
 На святі побували і шкідники, але  пісня «Про чистоту» позбавила усіх від мікробів, бацил і бруду. А щоб з ними не зустрічатися повторили правила здоров’я. Танець «А рам зам-зам»  звеселив усіх.
Пісня «Не давайте суми жити» надала усім присутнім  настанови:
Не давайте суму жити,
Посміхайтесь повсякчас!
Наші діти, наші діти
Будуть жити краще нас!
І на завершення вчитель і організатор свята Г.М.Хома побажала :
Здоров’я бережіть, доки малі.
І мудрими йдіть по цій землі.
Хай кожен з вас запам’ятає.
Що без здоров’я щастя не буває.
Будьте всі здорові, діти,
З усмішкою у світ ідіть.
Хай вам щиро сонце світить,
Всі здоровими ростіть!
     І я, як бабуся і сільський бібліотекар, приєднуюсь  до слів подяки і щоб наші діти, наше майбутнє росли здоровими, щасливими на радість батькам і Україні.
Фото і відео зі свята можна переглянути в бібліотеці.





Біль Чорнобиля з роками не зникає



         Чорнобиль… Чорний біль нашої землі. Скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи.
       26 квітня – сумна дата з нашої історії, яку знає вся планета. Це день, коли 31 рік тому сталася найбільша в історії людства техногенна аварія – вибух на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, що мав катастрофічні наслідки. В ліквідації наслідків аварії приймало участь більше як 600 тисяч чоловік. Україна вшановує пам'ять людей, які ціною власного життя захистили нас від радіаційної небезпеки, згадують всіх, хто опинився в Чорнобилі в ті страшні дні. Чорнобильська трагедія зруйнувала всі мрії і сподівання мирних жителів. Від аварії на ЧАЕС постраждали не лише українці, а й білоруси, росіяни, тому згадуючи події  31 річної давнини ми аналізуємо факти, щоб не допустити в майбутньому подібного.
  Користувачі бібліотеки ознайомилися з книжковою виставкою «Біль Чорнобиля з роками не зникає» та провели віртуальну екскурсію до національного музею «Чорнобиль» (http://chornobylmuseum.kiev.ua), численні матеріали в якому свідчать про героїчні дії ліквідаторів, які рятували Землю від страшного лиха, не шкодуючи свого здоров’я і навіть життя.

неділя, 23 квітня 2017 р.

Життя і книга


     Сьогодні, у Всесвітній день книги, хочу познайомити Вас з читачем  Личковецької сільської бібліотеки Михайлом Миколайовичем Хомою.
          Шана та любов до книги починається з колиски, йде від батька-матері. Книга для пана Михайла - це скарб неоціненний. Улюблені для читання - твори  класиків української літератури, книги про героїчну визвольну боротьбу синів українського народу. До книги ставиться як до святині. Свою любов до неї передав і дітям, внукові і, напевно, маленькі правнуки, побачивши прадідуся за читанням тягнутимуться до прекрасного, вічного, мудрого. Адже в книг, як і в людей, своє життя, своє минуле і майбутнє.
І, як розповідає пан Михайло:
«…народився далекого, тяжкого 1935 року, освіта -4 класи. Мене вчило три держави – польські вчителі, москаль і українські вчителі. В ті роки школи, як такої, не було. Вчилися в хаті єврея (псевдо-«Крупник»,  на Великій вулиці). Учнів було мало, тож усі  вчилися разом. Навчання давалося легко, змалку полюбив книгу. Рано став сиротою».
І, відколи в селі  створена бібліотека, є її постійним читачем. Пропрацював 24 року в колгоспі і 22 роки завгоспом в школі. Тяга до знань принесла результат- вже в зрілому віці отримав атестат про середню освіту (вечірня школа).
 
Ми  хочемо побажати панові Михайлу:
      Нехай літа не стануть тягарем,
      Нехай душі не вигасне зірниця,
      Хай повниться до краю день за днем
      Добра і щастя золота криниця.
      Нехай життя наснаги додає
      Десятки літ ще мріяти, творити,
     Щоб Ви змогли усе життя своє
     В здоров’ї й радості багато літ прожити.


     

Всесвітній день книги і авторського права


       23 квітня – знаковий день для світової літератури: цього дня народилися Моріс Дрюон, Володимир Набоков, Андрій Курков, Григорій Тютюнник,  в цей день померли Мігель де Сервантес, Вільям Шекспір, Інко Гарсіласо де ла Вега, Михайло Коцюбинський.  Беручи до уваги цей факт, цілком природно, що Генеральна конференція ЮНЕСКО, яка проходила в Парижі в 1995 році, вирішила віддати в цей день данину уваги і шани книжкам і авторам, закликаючи  знаходити задоволення у читанні, поважати безцінний вклад тих, хто своєю творчістю сприяє соціальному і культурному розвитку і заснувала Всесвітній день книги і авторського права. Відтоді цей день відзначають у 190 країнах світу.
       В усьому світі цього дня купують, дарують, читають книжки. До речі, на батьківщині Сервантеса цю дату святкують конкурсом – безперервним читанням «Дон Кіхота». Читці змінюють один одного протягом 48 годин.
      Цікавий факт, що в Україні вже п’ятий рік поспіль літератори відзначають цей день автопробігом із прапорами вулицями столиці. Цього року до автопробігу долучаються такі письменники та поети: Брати Капранови, Максим Кідрук, Сергій Пантюк, Ксенія Ковальська, Антон Кушнір, Анатолій Дністровий, Олег Коцарев, Світлана Поваляєва, Артем Полежака та інші.
Писемність завжди була головним чинником у культурі кожного народу, відігравала провідну роль у його духовному розвитку, тісно поєднувала покоління. Книги покликані служити людям, а краса і мудрість, відтворена у друкованих рядках, неодмінно має стати на заваді жорстокості, несправедливості й насиллю, врятувати наш неповторний світ.
     Сподіваюся, що вибрана у цей день  книжка з викладки літератури «Книжкова новинка» буде цікавою і стане  справжнім другом і порадником.
До поширення книги- найціннішого здобутку людського розуму, скарбниці знань приєднуються і користувачі нашої бібліотеки, які самі творили цікаву книжкову виставку «Я прочитав і Вам раджу…» і ,за бажанням,  зачитували улюблені сторінки прочитаних книг. Звучали вислови видатних людей про книгу і читання.
      
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Зараз частіше використовують Інтернет, але його не можна зрівняти з її величністю –   КНИГОЮ!

Щиро вітаю всіх шанувальників книги із Всесвітнім днем книги і авторського права!